Хочу расставить все точки над i в этом вопросе — дабы никто не подозревал меня в симпатии к Степану Бандере и украинскому национальному движению, которое он возглавлял. Все украинцы и украинофилы, которые сегодня героизируют этих людей, либо не знакомы с их историей, либо сознательно замалчивают неудобные для них факты. Вот какие сведения о деятельности ОУН и лично Бандеры содержит украинская Википедия со ссылками на украинских же историков: "Під керівництвом Бандери, ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. У цей період оунівці здійснили три політичні вбивства, що отримали значний розголос: убивство шкільного куратора Гадомського, звинувачуваного в нищенні поляками українського шкільництва та полонізації; убивство Олексія Майлова, секретаря консульства СРСР у Львові, який був одночасно агентом ГПУ при НКВС — як протест проти Голодомору в Україні; та вбивство Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі, за керівництва якого польська влада провела криваві акції «пацифікації» (умиротворення) українців. Степан Бандера здійснював загальне керівництво замахами на Майлова та Перацького. <...> З 18 листопада 1935 до 13 січня 1936 відбувався Варшавський процес, на якому Бандера, разом з 11-ма іншими обвинуваченими, був суджений за належність до ОУН і за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Бандеру засудили до смертної кари, яку замінено на довічне ув'язнення. Після того він сидів у в'язницях «Święty Krzyż» («Святий Хрест») поблизу Кельць, у Вронках поблизу Познані та в Бересті до вересня 1939 року. 13 вересня, коли становище польських військ на тому відтинку стало критичним, в'язнична адміністрація та сторожа поспішно евакуювалися, в'язні вийшли на волю". То есть авторы Википедии признают, что Бандера был ответственен за громкие убийства политических деятелей Польши 1930-х гг., а также за гибель секретаря советского консульства во Львове А. Майлова. Таким образом, руководимые им украинские националисты тех лет являлись злейшими врагами не только советской, но и польской государственности, причём свои права они отстаивали не политическими, а террористическими методами. С учётом всего этого гибель Бандеры в Мюнхене 1959 г. выглядит уже не просто как месть гэбистских палачей, а как отсроченная реализация смертного приговора, который польские власти вынесли ему более 20 лет назад. Сказанное, конечно, не означает, что кремлёвские шпионы имели право на коварное убийство этого человека — тем более, что из польской тюрьмы он вышел именно благодаря советской оккупации Западной Украины. И любой мусульманин в современной Украине обязан держаться подальше от всех тагутских кумиров, которые знамениты не только пропагандой ложных идей, но и жестокими преступлениями против человечности. Читайте также: О непричастности к грехам тагутов Слепая дружба против врагов О мнимых союзниках Юмор врагов Вновь о «Талибане» и клевете в их адрес